Історичні відомості про село Гошів

Чудовою окрасою Гошева є гора, що піднімається до висоти 483 м і в цьому місці дуже стрімко падає до р. Лужанки. По обидва боки повиростали височенні і крислаті буки (звідси і назва Бучина), а де-не-де стрункі вічнозелені смереки. Поруч гора-сусідка Кичерка (534 м), а на південний захід за широкою долиною Свічі здіймаються один за одним пасма зелених Карпат. Це одне з найкращих місць у Галицькому підгір’ї.

Село складається з таких урочищ: Загайківці, Вільшина, Чорний Ділок, Підполина, Возничне, Дворище, Городище, Закопачка, Качурівщина, Зарінок, Стара дорога, Оболоня, Пастівник, Боканя, Погорілець, Луги, Широка вулиця. Назви вулиць, урочищ походили від місця знаходження чи від того, що є в даній місцевості. Через село пливуть гірські річки Лужанка і Свіча. Вони стають повноводними в дощовий період, найбільше весною. Катастрофічні повені трапляються досить часто.

Точного твердження про походження назви села немає. Є такі думки, що вона походить від слів Госта, Гоща. Довгий час в деяких джерелах побутувала думка, що назва села походить від родини Гошовських. Проте ця родина більше причетна до заснування монастиря, про який перша згадка в 1570 р. Є думка дослідника Белея, що назва села походить від особового імені Гош, яке і в наш час вживається в Болгарії.

В різних грамотах кінця 14 ст. маємо згадки про село Гошів, яке вперше згадується в 1393 р. Проте, можливо, що тут жили люди і раніше. І не сотні, а тисячі років, про що свідчать численні знаряддя праці і залишки людської діяльності в селі Гошів – Городище, яке було відоме ще в ІХ-ХІ ст. Вдруге в джерелах Гошів згадується в 1494 р. За даними 1515 р. окремими гніздами привілейованих родин ще староруського походження був Гошів на 3-х ланах.

Кожного, хто проїздив селом, привертає до себе увагу гора, на якій вже здалеку видно велику муровану церкву, а біля неї монастир та інші будівлі. Саме в цій церкві знаходиться чудотворна ікона Божої Матері, тому мабуть цю гору здавна називають "Ясною Горою”. Історична згадка про перше заснування монастиря в Гошеві – 1570 р. В монастирі була бібліотека, в якій зберігалися книги від 1848 р., всі українські книги та часописи, в яких описувалися різні випадки про зцілення від хвороб. Хворі видужували перед чудотворною іконою Богоматері. Сюди йшли люди не тільки з Галичини, а й з інших куточків країни. Під час війни монастир і церква були зруйновані, а в 1950 році їх закрили.

Новітня історія Гошівського монастиря бере початок у 1987 році. В грудні 1989 р. монастир був повернутий його законним власникам – Чину Святого Василія Великого. Почалося відродження монастиря, проведені ремонтні, оздоблювальні та реставраційні роботи. Монастир в с. Гошів є пам’яткою архітектури.

В Гошеві є також жіночий монастир Згромадження Cестер Пресвятої Родини. Камінь під будову нової Гошівської жіночої обителі посвятив наш земляк,  Глава УГКЦ Блаженний Мирослав-Іван кардинал Любачівський.

Побудована нова парафіяльна церква св. Миколая, яка освячена в 2001 році. Довгі роки парохом села був отець Василь Лесів (помер в 2001 р.), який вніс великий вклад в розвиток духовності, якого ще в підпіллі висвятив єпископ УГКЦ Софрон Дмитерко.

В селі розташовані: сільська рада, сільський клуб, Гошівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, бібліотека, спортивний комплекс, фельдшерсько-акушерський пункт, автозаправна станція, стаціонарне відділення Долинського протитуберкульозного диспансеру, гідрологічний пост,водо насосна станція Долинського ВУВКГ, поштове відділення, філія ощадбанку, п’ять торгівельних закладів, їдальня, монастирський млин.

На роздоріжжі Болехів – Долина в 1941 р. була висипана громадою села могила борцям за волю України. Посвячена священиком сільської парафії Соколовським та монахами Гошівського монастиря, могила являла собою земляний зрізаний наверху конус, обкладений дерном, увінчаний дубовим хрестом-кругляком з корою розміром 6 м на З м з табличкою з написом "Борцям за волю України”. Могила знищена в 1960 р. На цьому місці в 1990 році з ініціативи громади села висипано нову символічну могилу – пам^‘ятник борцям за волю України.

У підніжжі Ясної Гори на кошти меценатів Долинщини в 2000 році встановлено статую Богоматері, авторами якої є скульптор Василь Ярич і архітектор Роман Козій. У селі біля сільради є пам’ятник загиблим на фронтах Другої світової війни та Хрест жертвам голодомору в Україні в 1932-1933 рр. Повстанська могила насипана на сільському цвинтарі. Тут також знаходиться могила родин священників Горникевичів і Щуровських та сестер згромадження Пресвятої Родини. Окремий цвинтар є на Ясній Горі, де похоронені монахи отців Василіян. Дубові хрести встановлені в урочищах Вільшина і Підполина – на місці загибелі повстанців, а також в Чорному Ділку – на місці заснування першого монастиря.

Релігійна громада: УГКЦ

Культові споруди: церква Святого Миколая УГКЦ (помічник ігумена монастиря о.Василь Щеглюк), Гошівський Святопреображенський Василіянський монастир (ігумен о.Дам’ян Кастран), монастир згромадження Сестер Пресвятої Родини  (настоятелька с.Соломія Чигис).

Відомі вихідці: Дрінь Микола Миколайович – доцент Івано- Франківської медичної академії,

Дрінь Богдан Миколайович- відмінник освіти України, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри Прикарпатського університету;

Дрінь Ярослав Михайлович – кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математичного моделювання Чернівецького національного університету;

Белей Любомир Омелянович – кандидат наук, доцент Ужгородського університету;

Шиян Богдан Михайлович – кандидат наук, доцент Тернопільського педінституту;

Кіс Володимир Іванович – кандидат наук, доцент сільськогосподарської академії , м. Москва;

Кіс Іван Олексійович – доктор наук, професор, Канада;

Шиян Віталій Васильович – кандидат наук;

Сметаняк Владислав Ігорович – кандидат психологічних наук, викладач Прикарпатського університету.

Гошівська загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів

Фельдшерсько-акушерський пункт

Пилипів Ярослав Миколайович

Чмир Ярослав Миронович

Лисецький Степан Ігорович

Сасник Мар’яна Ярославівна

- проведення реконструкції існуючого недобудованого приміщення котельні будинку культури під дитячий садок;

Розвиток туристичної інфраструктури (для паломництва).